Cocaine Колумбийский Советский

В общем, дело было так. Я уже давно чешу язык, чтобы взять товар на точке. Знаете, надо понимать, что я отличаюсь своим особым вкусом, когда дело доходит до выбора наркотиков. Но на этот раз я решил взять номер 1, ведь хотелось чпокнуться по-настоящему круто.

Я отлаживаюсь в ближайшую грязноватую переулочку, где, по слухам, воняет маджоном и амфой. Знаете, в моей голове уже картинки прочертились - как я улыбаюсь, достаю штрихы и радостно нюхаю. "Товар есть, брат?" - шепчет голос, который меня оборачивает. Я поднял глаза и увидел какого-то шрека, только вместо зеленой кожи он был действительно изжелтел. Очки на нем были темные, что даже солнечные лучи не пролезли бы сквозь. "Да, есть. Хочешь чуть-чуть? Но только по акции. Полцены для тебя, брат!" - отвечаю я, чувствуя, что мои нервы волнуются. "Полцены? Серьезно? Ребенок, ты уверен, что ты понимаешь, что ты продаете?" - спрашивает меня шрек, одновременно снижая свои очки и осматривая мои закладки.

"Ну да, конечно! Я не первый раз то делаю!" - решительно отвечаю я, пытаясь удержать желание герика у себя в руках.

Мы быстро меняемся деньгами, и я, чувствуя прилив адреналина, решаю причинить себе жестокию боль положительного опыта. Я решаю чпокнуться, так что держитесь! "Меня зовут Маджон. Ты понимаешь, что твое заставляет меня скрывать лицо?" - заинтересованно спрашивает Шрек, раскидывая свои пальцы на столетию. "Ну и что? Я же не знаю тебя, не можешь же ты быть полицейским?" - осмелеваю я отвечать смелым шагом. "Ты уверен в этом? Давай я бросаю кости, а если они выпадут на номер шесть - я тебя арестую!" - почти с уверенностью говорит мне Маджон. Но я не боюсь ни маджона, ни его костей.

И тут я решаю сыграть в эту игру, откидывая все свои опасения. Кости выпадают...ах, ах, как же я рад, что номер шесть лишь фигурирует в плохих комедиях! Меня покинула цельность, и я приступаю к делу. "Чувак, какой хороший герик у тебя! Он просто рвется наружу, чтоб мне снова его попробовать!" - я весь в восторге от адреналина в своей крови, так что даже не замечаю, как время летит. "Правда? А у меня вот что есть!" - Маджон, резко меняет мои мысли, доставая свою амфу из кармана. Я вижу себя, уже среди других маджонщиков, которые чпокнутся по полной программе. В общем, картину вы уже догадываетесь. Мы продолжаем от нее получать свой наслаждение. Чередуя герик и амфу, мы не замечаем, что время пролетает мимо нас. В один момент я оказываюсь в туалете, сидя верхом на унитазе.

Тут несчастный Шрек не смог сдержаться и сказал мне: "Ну ты дает, парень! Смотри, чтоб ты не свалился туда вместе с унитазом!" - и я уже слышу, как смех Маджона отражается в огромном зеркале туалета. "Не, не, все нормально! Я просто решил чпокнуться в таком экстравагантном положении!" - я никогда не ощущал себя таким настоящим клоуном, как сейчас. И вот так, оленьки, я вам рассказываю о моем незабываемом приключении, когда я купил кокаин, а потом уснул в туалете, сидя на унитазе.

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!